Сільгосппідприємство має на балансі і експлуатує свердловину для добування підземної води. Воду використовує у власній діяльності. Які податки воно має сплачувати ― роз’яснить експерт в огляді.
Хто з аграріїв має встановити платіжний термінал у 2023 році
Коли агропідприємство, що має свердловину сплачуватиме рентну плата за спецводокористування
Сільгосппідприємства (юрособи, їх відокремлені підрозділи), ФОП, що використовують воду, добуту в тому числі з свердловини, для власних потреб, або для передачі на сторону, сплачують ренту за спецводокористування (п. 255.1 ПКУ).
У ст. 49 Водного кодексу ми дізнаємося, що спецводокористування здійснюється на підставі спеціального дозволу, далі у статті розповімо, коли такий дозвіл не потрібний.
Порядок отримання дозволу викладено в тій самій ст. 49 Водного кодексу. Дозвіл видають територіальні органи Держводагентства.
У ньому встановлюються ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин.
А от платити ренту за спецводокористування мусять не всі користувачі свердловини. Є певні пільги, про кожну з них детально нижче.
У статті зосередимося на питанні звільнення від нарахування МПЗ пов’язані з запровадженням в Україні воєнного стану
Перша пільга
Платники ЄП групи 4 ― звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати за спецводокористування (пп. 5 п. 297.1 ПКУ).
Друга пільга
Не сплачують таку ренту водокористувачі, що використовують воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб (п. 255.2 ПКУ):
- юридичних осіб,
- ФОП та
- платників ЄП.
Санітарно-гігієнічні потреби ― використання води:
- в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та
- для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Якщо сільгосппідприємство (окрім платників ЄП групи 4) воду, що добули зі свердловини частково для питних і санітарно-гігієнічних потреб, а частково на інші потреби, то ренту необхідно сплатити лише за воду, використану для інших потреб (пп. 255.4.1 ПКУ).
Третя пільга
Перелік видів використання добутої води, за яку не справляється рента, наведено в п. 255.4 ПКУ. Сільгосппідприємств може стосуватися такі види використання води:
- для протипожежних потреб (пп. 255.4.2 ПКУ);
- для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти (пп. 255.4.8 ПКУ);
- садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами) (пп. 255.4.10 ПКУ)
Четверта пільга
Забір та/або використання води в об’ємі до 5 м. куб. на добу, крім тієї, яку використовують для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води, не відноситься до спецводокористування (див. ст. 48 Водного кодексу).
Але ж це означає, що якщо сільгосппідприємство добуває чи використовує добуту із свердловини воду в таких кількостях, це використання води не буде спеціальним. Отже, сільгосппідприємство в принципі не буде платником ренти за спецводокористування. При чому і дозвіл на спецводокористування в цій ситуації отримувати не потрібно.
Такого ж висновку доходять і податківці, відповідаючи на питання в підкатегорії 118.05 ЗІР.
Тримайте огляд роз’яснень податківців щодо ліцензування зберігання пального. Що робити, якщо під час воєнного стану працювали з простроченою ліцензією? В які строки маєте сплатити чергові платежі? Відповіді на ці та інші запитання знайдете в добірці
Обчислення рентної плати за спецводокористування агропідприємства що має свердловину
Рента обчислюється щокварталу наростаючим підсумком з початку року виходячи з фактичного обсягу використаної води (п. 255.3, пп. 255.11.1 ПКУ). Ознайомити зі ставками ренти можна в пп. 255.5.2 ПКУ.
Фактичний обсяг використаної води визначається за показниками вимірювальних приладів (пп. 255.11.10 ПКУ). За відсутності приладів ― за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). Якщо вимірювальних приладів немає, але наявна можливість їх встановлення, рентну плату сплачують у двократному розмірі.
Коли розраховуватимете ренту, врахуйте ліміти, встановлені у відповідному дозволі (пп. 255.11.2 ПКУ). За понадлімітне використання води або за відсутності дозволу рентну плату справлятимете у п’ятикратному розмірі (пп. 255.11.13, пп. 255.11.15 ПКУ).
Декларація з рентної плати (із спеціальним додатком 5) подайте упродовж 40 к. дн. після закінчення звітного кварталу до ДПС за місцем податкової реєстрації сільгосппідприємства (пп. 257.3.4 ПК).
Але відповідно до пп. 255.11.17 ПК філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, подають податкові декларації та сплачують рентну плату за своїм місцем податкової реєстрації. Якщо структурні підрозділи платника не ведуть окремого бухобліку, не складають баланс, не мають банківських рахунків ― сільгоспник подає декларацію та сплачує рентну плату за місцезнаходженням водних об’єктів, за ставками рентної плати, встановленими для цих водних об’єктів (пп. 255.11.18 ПК).
Ренту сплатіть упродовж 10 к. дн. після закінчення граничного строку подання декларації (п. 257.5 ПКУ).
Сплата агропідприємством, що має свердловину рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин
Підземні води відносяться до корисних копалин (див. пп. 14.1.91 ПКУ). Тому очевидно, що добуваючи підземну воду із свердловини, сільгосппідприємство добуває корисні копалини, а тому в принципі може попасти до кола платників ренти за надра.
В ПКУ є 2 норми, на підставі яких сільгосппідприємство може бути платником ренти.
Перша – пп. 252.1.1 ПКУ
Там сказано, що платниками є суб’єкти господарювання, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин.
Тобто, платниками за цією нормою є суб’єкти господарювання, які отримали спецдозвіл. Виходить, якщо дозволу немає, то сільгосппідприємство не буде платником ренти згідно цієї норми.
Згідно зі ст. 21 Кодексу про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Але абзацом першим ст. 23 Кодексу про надра визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб. м. на добу.
Тобто, якщо сільгосппідприємство добуває воду в кількості не більше 300 куб. м. на добу, воно може не отримувати дозвіл на користування надрами. А якщо воно його не отримало, то воно і не буде платником ренти за надра.
Якщо ж дозвіл буде отримано, то сільгосппідприємство буде платником, навіть якщо добуває менше 300 куб. м. на добу.
Такого ж висновку доходить і податкова, відповідаючи на питання в підкатегорії 122.01 ЗІР.
Дивимося далі.
В абзаці другому ст. 23 Кодексу про надра наведено другий випадок, коли добувати воду можна без дозволу. Це стосується землевласників і землекористувачів, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %, в межах наданих їм земельних ділянок при видобуванні підземних вод (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
Як відповісти на запит податківців: сім порад від Головбух Агро
Отже, якщо сільгосппідприємство дотримується наведеного критерію, воно також може добувати воду без дозволу. Тому якщо дозвіл не отримувався, воно не буде платником ренти за надра. Якщо дозвіл буде отримано, сільгосппідприємство буде платником ренти за надра.
Друга – пп. 252.1.4 ПКУ
Платниками ренти є землевласники та землекористувачі, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Отже, якщо у сільгосппідприємства є дозвіл на спецводокористування, воно автоматично стає платником ренти за надра згідно наведеної норми ПКУ. Навіть якщо воно не є платником згідно з нормою пп. 252.1.1 ПКУ.
Разом з тим в пп. 252.1.4 ПКУ зазначено, що ця норма не стосується фермерських господарств. Тобто, фермерські господарства не будуть платниками ренти, якщо добувають воду на підставі отриманих дозволів на спецводокористування.
Сплата рентної плати за надра агропідприємством, що має свердловину
Об’єктом оподаткування рентою є обсяг видобутої підземної води (пп. 252.3 ПК).
Розмір рентної плати визначається за формулою, наведеною в п. 252.18 ПК.
Декларацію з рентної плати (із спеціальним додатком 1) подають починаючи з кварталу, що настає за кварталом, у якому отримано чи переоформлено дозвіл (п. 252.23 ПК), протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу до ДПС за місцем знаходження свердловини (п. 257.1, пп. 257.3.1 ПК).
Якщо місце податкового обліку не збігається з місцезнаходженням свердловини, платник повинен за місцем своєї податкової реєстрації подати копію декларації та копію платіжного документа про сплату ренти.
Ренту сплачують за місцезнаходженням свердловини протягом 10 к. дн. після закінчення граничного строку подання декларації (пп. 252.25.1, п. 257.5 ПКУ).
Сплата екологічного податку агропідприємством, що має свердловину
Відповідно до пп. 240.1.2 ПКУ платниками екоподатку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.
Водний об’єкт ― природний чи створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт) (ст. 1 Водного кодексу).
Тому якщо сільгосппідприємство добуває підземну воду і надалі здійснює скиди відпрацьованої води у водні об’єкти, воно буде платником екоподатку.
Об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидають безпосередньо у водні об'єкти (пп. 242.1.2 ПКУ).
Варто зазначити, що нормативні обсяги і види забруднюючих речовин, які скидаються у водні об’єкти, зазначають у дозволі не спецводокористування.
Ставки податку, коефіцієнти наведено в ст. 245 ПКУ.
Суми екологічного податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою, наведеною в п. 249.5 ПКУ.
Декларацію з екоподатку (зі спеціальним додатком 2) подають протягом 40 к. дн після закінчення звітного кварталу до ДФС за місцем здійснення скидів (пп. 250.2.1 ПКУ).
Сплачують податок протягом 10 к. дн, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ПКУ).
