У період економічної кризи дедалі частіше суб’єкти господарювання згадують про давню форму обміну активами — бартер. Звісно, гроші краще, але якщо дві сторони домовилися про обмін, то для активізації діяльності не гріх скористатися і бартером. Тож розглянемо детальніше операції бартеру основних засобів та запасів
Найкращий помічник для вас: система «Експертус Головбух»
Договір міни (бартеру)
Відповідно до статті 715 ЦКУ за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Зазначимо, що за договором міни кожна зі сторін договору є продавцем того товару, що його передає в обмін, і покупцем того, що одержує взамін (ч. 2 ст. 715 ЦКУ і ч. 2 ст. 293 ГКУ). Договір може передбачати доплату за майно більшої вартості, що обмінюється на майно меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству (ч. 3 ст. 293 ГКУ).
До речі, майно можна обміняти не лише на майно, а й на роботи (послуги). Своєю чергою, у ЦКУ не йдеться про можливість обміну робіт (послуг) на інші роботи (послуги). Але й про заборону такого обміну там теж нічого не сказано.
За договором міни (бартеру) певний товар в обмін на інший кожна сторона може передати не лише у власність, а й у повне господарське відання чи оперативне управління (ч. 1 ст. 293 ГК). Фактично ця норма стосується державних, комунальних та інших підприємств, які розпоряджаються майном, поміщеним у такий правовий режим. Зауважимо, що не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством (ч. 4 ст. 293 ГК). Законодавство може встановлювати й інші особливості здійснення бартерних операцій, пов’язаних із придбанням і використанням окремих видів майна, а також проведення таких операцій в окремих галузях господарювання.
До договору міни (бартеру) застосовують правила, які регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться у договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (п. 5 ст. 293 ГКУ).
Увага: під час укладення господарського договору (зокрема й договору міни) сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну і строк його дії (ч. 3 ст. 180 ГКУ).
Щодо моменту набуття права власності на товар за договором міни (бартеру) слід зважати на приписи статті 334 ЦКУ. Вона передбачає…
Бартерні операції: бухгалтерський облік
Як ми уже згадували, кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який передає в обмін, і покупцем того, що одержує взамін.
Об’єкти (запаси чи основні засоби; ОЗ), якими будуть обмінюватися сторони бартерної операції, можуть бути подібними або неподібними.
Згідно з пунктом 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби» подібні (однорідні) об’єкти — це об’єкти, які мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість.
Визначення справедливої вартості можна знайти у пункті 4 НП(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» і в пункті 4 НП(С)БО 7. Тож справедлива вартість — це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату. Якщо об’єкти не відповідають визначенню подібних (однорідних), наведеному в пункті 4 НП(С)БО 7, їх вважають неподібними (неоднорідними).
Для запасів визначення подібності активів окремо не передбачено. Тому керуватимемось приписами НП(С)БО 7.
Бартерні операції: проводки
СКАЧАТИ ПРИКЛАД ⤵️
Бартерні операції: оподаткування
Оподаткування бартерних операцій податком на прибуток
Згідно з підпунктом 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) або міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу ІІІ ПКУ.
Якщо відповідно до цього розділу передбачене коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, у такому разі відбувається:
- зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо згідно із цим розділом передбачене коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, у такому разі відбувається:
- збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Коли дохід підприємства за звітний період не перевищує 40 млн. грн., коригування фінрезультату, визначеного згідно з НП(С)БО або МСФЗ, можна не проводити. Такі підприємства відображають операції з отримання об’єкта ОЗ чи запасів за бартерним контрактом винятково за правилами бухобліку.
Підприємства, які застосовуватимуть передбачені розділом ІІІ ПКУ податкові різниці, в разі здійснення операцій з відчуження запасів у загальному випадку не зобов’язані проводити коригування. Адже розділ ІІІ ПКУ цього не передбачає.
А от у разі відчуження ОЗ необхідно звернути увагу на приписи ст. 138 ПКУ. Її норми зобов’язують фінансовий результат до оподаткування:
- збільшувати на суму залишкової вартості окремого об’єкта ОЗ або нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(С)БО, у разі ліквідації чи продажу такого об’єкта;
- зменшувати на суму залишкової вартості окремого об’єкта ОЗ або нематеріальних активів, визначеної з огляду на положення статті 138 ПК, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта ОЗ.
Бартерні операції: ПДВ
У податковому обліку немає жодних спеціальних правил оподаткування бартерних операцій. Отже, відчуження й отримання активів в обліку ПДВ слід проводити за загальними правилами.
Згідно з пп. 14.1.191 ПКУ постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання його за рішенням суду.
Об’єктом обкладення ПДВ є операції платників податку (п. 185.1 ПКУ) із:
- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у т. ч. операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальникові (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендареві;
- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Під час визначення бази оподаткування ПДВ пам’ятайте про норми п. 188.1 ПКУ. Зокрема, базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначають на основі їхньої договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у т. ч. компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання:
- товарів/послуг — не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів/послуг;
- самостійно виготовлених товарів/послуг — не може бути нижчою за звичайні ціни;
- необоротних активів — не може бути нижчою за балансову (залишкову) вартість за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюють такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — на основі звичайної ціни).
Зазначені вище обмеження не поширюються на товари (послуги), ціни на які підлягають державному регулюванню, і на газ, який постачається для потреб населення.
У разі бартерної операції, окрім постачання активу, підприємство здійснює і його придбання. Отже, отримувач ОЗ чи запасів має право на податковий кредит з ПДВ за загальними правилами. Нагадаємо: податковий кредит звітного періоду визначається на основі договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ПК (п. 198.3 ПК).
Датою виникнення права на податковий кредит є дата події, що відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ):
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата одержання платником податку товарів/послуг, підтверджена податковою накладною.
Отримавши з Єдиного реєстру податкових накладних електронну податкову накладну, платник ПДВ зможе сформувати податковий кредит із ПДВ.
Оподаткування бартерних операцій єдиним податком
Платникам єдиного податку слід завжди пам’ятати приписи пункту 291.6 ПКУ. А саме, єдиноподатники I-III груп мають здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) винятково у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тож для більшості єдиноподатників, окрім IV групи, бартерні операції — під забороною. Порушивши це правило, єдиноподатник буде змушений перейти на сплату інших податків і зборів (пп. 298.2.3 ПКУ).
