Відповідно до розділу І Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МДЗ від 09.09.2013 № 454, страхувальники (роботодавці) — платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), зазначені, зокрема, в пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464), на яких покладено обов’язки нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ за платників ЄСВ, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7, 8 частини першої статті 4 Закону № 2464, є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Згідно із частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464, ЄСВ для платників, зазначених, зокрема, у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону № 2464, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄСВ з урахуванням видів їх економічної діяльності у розмірі від 36,76% до 49,7%.
У разі якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ, встановленої для відповідної категорії платника.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставки ЄСВ, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.
ЄСВ платників, зазначених у пунктах 2, 6–8 частини 1 статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 3,6% визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ (абз. 1 ч. 7 ст. 8 Закону № 2464).
