Чи застосовуються до вексельних зобов’язань норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»?
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III (далі — Закон № 2374) зі змінами та доповненнями, котрий визначає особливості обігу векселів в Україні, резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов’язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюється відповідно до валютного законодавства України.
Отже, результатом застосування вексельної форми розрахунків при здійсненні експортних операцій повинно бути зарахування виручки на валютні рахунки резидента — експортера в уповноважених банках, у строки виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується (здійснення авансового платежу).
Також слід зазначити, що оскільки відповідно до статті 4 Закону № 2374 видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за винятком фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів, а статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі — Закон № 185) регулює тільки імпортні операції, які здійснюються на умовах попередньої оплати, то операція з видачі векселя за імпортними операціями не підпадає під дію Закону № 185.
