На теперішній час здійснення торговельної діяльності в Україні регулюється, зокрема, нормами Господарського, Цивільного кодексів України, Закону України «Про захист прав споживачів», Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 та іншими актами законодавства.
Так, статтею 23 Господарського кодексу України (ГК) встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб’єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в Києві та Севастополі, іншими законами.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Пунктом 4 статті 23 ГК встановлено, що не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Підпунктом 4 пункту «б» статті 30 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Тобто саме органи сільських, селищних, міських рад мають погоджувати з власниками підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності зручний режим роботи, а не навпаки.
Крім того, правова норма цих статей не надає місцевій владі жодних дозвільних повноважень.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дозвільна система у сфері господарської діяльності — це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру.
Виходячи з визначення «дозвільної системи у сфері господарської діяльності», визначаємо, що відносини між органами сільських, селищних, міських рад щодо погодження режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування з суб’єктом господарювання (власником таких об’єктів) не підпадають під дію цього Закону, оскільки такі відносини не можуть бути пов’язані з одержанням будь-яких документів дозвільного характеру.
Варто зазначити, що погодження на встановлення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19.05.2011 № 3392-IV, відсутнє.
Процедура такого погодження на сьогоднішній день чинним законодавством не передбачена.
Отже, режим роботи підприємств, установ, організацій сфери обслуговування суб’єкти господарювання (власники) встановлюють самостійно.
