Апеляційний суд погодився з податківцями, що, зокрема, укладені підприємством-позивачем договори послуг із аутстаффінгу не мали на меті настання реальних правових наслідків. Це, відповідно, свідчить про безтоварність господарських операцій підприємства впродовж періоду, за який проводилася перевірка, та про відсутність обставин для формування податкового кредиту та відображення витрат платника у податковому обліку.
Так, за договором про надання персоналу (договором аутстаффінгу), одна організація (виконавець або провайдер) надає в розпорядження іншої організації фахівців необхідної кваліфікації для виконання певних функцій в інтересах цієї або іншої організації. При цьому організація, що надає персонал, не бере на себе зобов’язань із надання будь-яких послуг. Єдиним її обов’язком є надання кваліфікованого персоналу. Оплата за такий персонал встановлюється в заздалегідь визначеною сумою і не залежить від фактично виконаного цим персоналом обсягу послуг. За своєю суттю відносини, що виникають при наданні персоналу, різні: з однієї сторони цивільно-правові відносини між провайдером та замовником, а з іншої — трудові відносини за участю працівника.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відтак предметом договорів надання послуг, відповідно до умов яких виконавець зобов’язується надати послуги з надання працівників (послуги аутстаффінгу), є не особи як такі, а послуги компанії з надання персоналу (або оренда персоналу). Отже, відповідно до особливостей законодавства України, надання послуг з персоналу (оренда персоналу або аутстаффінг) обумовлює наявність двох договорів: цивільно-правового та трудового.
Проте позивач, який виступав замовником послуг з надання персоналу, не надав копій трудових договорів, анкет претендентів на роботу, наказів про їх прийняття на роботу, доказів ознайомлення цих осіб з вимогами правил техніки безпеки, пожежної безпеки та ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також звітності з ПДФО, з якої б вбачалось прийняття цих осіб на роботу до позивача, документів, які підтверджували фаховий та кваліфікаційний рівень працівників, що є необхідним, виходячи зі змісту і суті обумовлених послуг.
Складені за спірними операціями акти виконаних робіт містять загальне знеособлене посилання про виконання послуг з надання персоналу. Зазначені акти не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації персоналу та деталізації його кількості, не містять інформації щодо кваліфікації працівників та найменування посад щодо цих осіб, вартості наданих послуг, необхідність наявності відомостей, що випливає зі змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з вимог законодавства про бухоблік.
У зв’язку з цим дії платника податку (позивача), зі слів суду, вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Повне або часткове копіювання матеріалу дозволено лише за умови посилання на портал «Головбух24»
