Узагальнивши практику розгляду судами окремих господарських спорів, Верховний Суд України відзначив такі моменти:
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, і неустойкою. Проте порушення строку, наприклад, поставки товару не перетворює неустойку на пеню за порушення грошового зобов’язання так само, як і обов’язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов’язанням. Тому не можна обмежувати пеню подвійною обліковою ставкою НБУ, посилаючись при цьому на законодавчі щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань;
- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;
- сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Тож, після розірвання в односторонньому порядку договору лізингу та повернення лізингоодержувачем спірного предмета лізингодавець не має права вимагати оплати цього предмета;
- встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Її зміст не обмежується припиненням заходів забезпечення конкурсних вимог, тому впродовж дії мораторію неустойка за невиконання поточних грошових зобов’язань не нараховується.
