Щорічну основну відпустку надають працівнику як компенсацію за виконання посадових обов’язків протягом відпрацьованого періоду часу.
Водночас стаття 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), яка передбачає гарантії для працівників, призваних на військову службу, не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю.
Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, обчислюють відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки.
19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX; далі — Закон № 2352. Ним, зокрема, пункт 2 частини першої статті 9 Закону про відпустки щодо зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, викладено в новій редакції.
Таким чином, призваний на військову службу у ЗСУ під час мобілізації на особливий період працівник набував право на щорічну відпустку за час перебування на службі до дня набуття чинності Законом № 2352, тобто по 18.07.2022 включно.
На ці моменти звернули увагу фахівці Мінекономіки у листі від 03.04.2023 № 4706-05/14490-07.
Скористайтеся готовими рішеннями, щоб обчислити кількість днів відпустки та середньоденну зарплату демобілізованим працівникам. Стаття допоможе розрахувати відпускні та лікарняні, якщо з 19.07.2022 мобілізовані не отримували середнього заробітку
Тому працівники, зазначені у частині 3 статті 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на думку Мінекономіки, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором.
Грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки виплачують у разі звільнення працівника, окрім того, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустку).
