Підприємство подало до банку, в якому воно мало відкритий поточний рахунок, платіжне доручення на сплату єдиного податку з юросіб.
Дане платіжне доручення одержано банком до виконання, що засвідчено відповідною відміткою банку на такому платіжному дорученні. При цьому, залишок коштів на вказаному поточному рахунку був достатнім для переказу коштів в рахунок оплати єдиного податку.
Заповнення платіжного доручення на сплату адмінштрафу
Банк без поважних причин не списав необхідну суму коштів з поточного рахунку підприємства. Про це було повідомлено податківців листом. Вказаний факт визнано податковим органом.
Фіскали склали податкову вимогу. В ній зазначили, що за підприємством обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням по єдиному податку з юридичних осіб. Контролери прийняли рішення про опис майна у податкову заставу. Крім того було ще нараховано пеню.
Підприємство сплатило борг, про що повідомило ДФС та просило скасувати податкову вимогу та рішення про опис майна. Також підприємство сплатило суму пені. Але з часом воно звернулось до ДФС з прохання відмінити нарахування пені в обліковій картці та зарахувати кошти, які були сплачені для погашення пені, як передоплату за майбутній період. Листом податковий орган залишив зазначену скаргу без задоволення.
Верховний Суд України по даній справі погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що притягнення до відповідальності у вигляді пені за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано саме у відношенні до банку. Тому дії податкового органу по нарахуванню в інтегрованій картці платника єдиного податку — підприємства суми пені у зв`язку з випадком несвоєчасної сплати цього податку здійснено всупереч норм чинного законодавства.
Постанова ВСУ від 21.05.2019 у справі 826/5636/16
