Судові витрати: як облікувати й оподаткувати
Постанова ВС від 19.12.2023 у справі № 540/4247/21
Про це інформує ДПС в Одеській області. Так, контролери підтвердили відсутність у контрагентів матеріальних, трудових ресурсів, транспортних засобів та виробничих потужностей для ведення діяльності з реалізації нафтопродуктів. Також перевіряючі вказали на недоліки товарно-транспортних накладних, з огляду на специфічність перевезеного товару (бітум).
Підприємство звернулося до суду із позовною заявою, у якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 02.07.2021, прийняті на підставі акту планової перевірки від 16.03.2021.
Рішенням суду першої інстанції в позові відмовили, постановою другої інстанції рішення суду першої інстанції скасували та прийняли нове, яким позов задовольнили.
Переглядаючи оскаржене судове рішення ВС дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 27.01.2022 підлягає скасуванню та залишив в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2019 про відмову у задоволенні позову.
Суд зазначив, що у разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Як з’ясували суди, платник придбав у контрагентів — постачальників ТОВ1, ТОВ2, ТОВ3 товар — бітум дорожній. На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем надав копії первинних документів, зокрема договори поставки товару; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; сертифікат відповідності товару та паспорти якості бітуму нафтового дорожнього в’язкого БНД 60/90; платіжні доручення.
Допоможемо розібратися, чи відновлені строки давності та податкові строки, в т. ч. щодо перевірок. Із 01.08.2023 Верховна Рада змінила порядок обчислення строків давності. Причина — зобов’язання України перед міжнародними партнерами щодо відновлення довоєнного стану податкової політики
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання та транспортування бітуму, придбаного у контрагентів, не підтверджений належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрані первинні бухгалтерські документи у яких відображені господарські операції підприємства з вищевказаними контрагентами, спірні господарські операції узгоджуються з господарською діяльністю позивача та мають ділову мету.
Однак, як встановлено в акті перевірки, ТОВ1, ТОВ2, ТОВ3 та їх контрагенти-постачальники по ланцюгу придбання, не здійснювали придбання бітуму безпосередньо у виробника. Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН, вказані контрагенти не документували операції зі сторонніми підприємствами по отриманню послуг оренди складських приміщень для нафтопродуктів, транспортних послуг.
Суд погодився з доводами податкового органу про те, що для розвантаження, зберігання та відвантаження бітуму необхідно мати спеціальне обладнання (бітумосховище, бітумокотли, бітумно-плавильні агрегати, насоси, бітумопроводи) та кваліфікований персонал. В той же час перевіркою встановлено, що ТОВ1 не мало умов для надання таких послуг у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних пункт навантаження бітуму дорожнього БНД 60/90 знаходиться у спальному районі м. Харкова.
Щодо відносин з ТОВ2 податковий орган виявив у наданих до перевірки ТТН неповноту їх заповнення, а також неможливість встановити пункт навантаження товару. За зазначеною адресою, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться:
- частина будівель підсобного господарства;
- свинарники, будівля теплиці, насосна, які належать ФОП.
На запит податкового органу ФОП повідомив, що здійснює тільки забій та переробку м’яса птиці. Натомість інформація щодо здійснення зберігання та відвантаження нафтопродуктів та наявності на даній території, в періоді 2018 — 2020 рік ємностей для зберігання бітуму, надання її в оренду відсутня.
Щодо відносин з ТОВ3 суд погодився з висновками податкового органу, за якими, аналізуючи господарську операцію з ТОВ3 по придбанню бітуму повністю спростовано можливості здійснювати зберігання та відвантаження бітуму за АДРЕСА_3, адже для розвантаження зберігання та відвантаження бітуму необхідно мати спеціальне обладнання (бітумосховище, бітумокотли, бітумно-плавильні агрегати, насоси, бітумопроводи) та кваліфікований персонал, яке відсутнє за вказаною адресою та у постачальника.
З урахуванням зазначених доводів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та транспортування бітуму, придбаного у ТОВ1, ТОВ2, ТОВ3, не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.
При цьому зазначили, що самі недоліки в ТТН накладних, щодо їх оформлення не можуть бути достатніми для визнання відсутності поставки товару за умови її реального існування тобто за умови придбання, поставки, оплати, використання в господарській діяльності, руху коштів, активів і т.і. Але у цій справі податковий орган зазначає не тільки про недоліки документу у його оформленні, а вказує на те, що інформація про пункт навантаження, специфіку товару щодо його транспортування, зберігання дають підстави визнати про неможливість поставки.
▶️ Як потрапити до «клубу білого бізнесу»
▶️ Коли зможете переглянути Перелік платників податків із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства
▶️ Яку інформацію виноситимуть на загал і як цього уникнути
▶️ Як визначатимуть показники
▶️ Які пільги у бронюванні працівників
Дослідивши надані позивачем ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма №1-ТТН (нафтопродукт), суд першої інстанції встановив, що ТТН не мають повної адреси пунктів навантаження та розвантаження продукції, що перевозилася.
Отже, заповнення ТТН щодо транспортування специфічного товару — нафтопродуктів без дотримання встановлених вимог, нівелюють значення ТТН як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів.
Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VІІІ).
Відповідно до додатку 3 «Алфавітний перелік небезпечних вантажів» до «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів», затверджених наказом МВС від 26.07.2004 № 822, до переліку небезпечних вантажів входять, з поміж іншого, гудрони рідкі, включаючи бітум дорожній.
Суд касаційної інстанції погодився з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками — постачальниками товарів (послуг).
Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов’язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
