Так, у ході судового розгляду представники ГУ ДПС у Полтавській області звернули увагу суду на те, що основним видом діяльності позивача з моменту створення підприємства був КВЕД 42.11 — Будівництво доріг і автострад. У серпні 2021 року підприємство змінило основний вид діяльності на КВЕД 56.10 — Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що також підтверджують дані з ЄДР.
Доказів, які б свідчили, що позивач планує використовувати зерносховище в господарській діяльності суд не отримав.
Суд апеляційної інстанції підтримав та погодився з висновками суду першої інстанції, що придбане зерносховище, а відповідно й послуги з його будівництва, не пов’язані з господарською діяльністю та не спрямовані на отримання підприємством доходу, а тому не призначене для використання в операціях, що є господарською діяльністю позивача.
Крім того, як під час перевірки, так і в ході судового розгляду справи, позивач не надав доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу щодо не підтвердження використання придбаного зерносховища, а відповідно й послуг з його будівництва у межах господарської діяльності позивача.
Отже, ПДВ по даному товару не використали в операціях, що є об’єктом оподаткування, тому необхідно нарахувати податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності ділової мети у платника податків такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, яка об’єктивно спрямовується на одержання прибутку. Відтак наслідки господарських операцій, вчинених без ділової мети, не підлягають відображенню в податковому обліку.
Як податківці формують план-графік перевірок на 2026 рік і які показники діяльності підприємства можуть «зіграти» проти нього?
Також суд зауважив на проведенні транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, з метою штучного податкового кредиту, які не мають реального характеру.
Таким чином, встановили відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення госпдіяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність можливостей надання будівельних послуг.
Представник позивача не надав суду доказів, які б підтверджували правомірність віднесення платником сум ПДВ до податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом.
Колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи докази та дійшла висновку, що пояснення та первинні бухгалтерські документи, що надав позивач не спростовують висновків податкового органу про наявність виявлених під час перевірки порушень.
Отже, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості висновків акту перевірки про недотримання позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, правомірності спірних податкових повідомлень рішень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 залишили без змін постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 440/6417/23 — відмовили в задоволенні позову в повному обсязі.
