експерт з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, Полтава
Підприємство зберігає зерно. Під час зберігання може виникати убуток зерна внаслідок різноманітних причин - природніх (усушки, розпилу) чи інших (розкрадання, псування). Яким чином порахувати граничний нормативний убуток внаслідок природніх причин?
Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі – Норми № 316);
Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі – Порядок № 316).
Саме цими документами і варто керуватися, розраховуючи граничну норму убутку.
Віктор Онищенко експерт з питань обліку та оподаткування, канд. екон. наук, Чернігів
З’ясуємо, хто зобов’язаний подавати фінансову звітність за 9 місяців, а хто — ні. На що звернути увагу та чи можна виправити помилки за перше півріччя 2023 року
Норми убутку визначені для середнього терміну зберігання.
Приклад його розрахунку наведено в додатку 2 до Порядку № 316. З прикладу випливає, що розрахунок проводиться на дату зачистки зерноскладу (місця зберігання зерна) за період між попередньою і поточною зачисткою відповідного зернового складу.
Форма первинного документа для зачистки нормативними документами не встановлена, тому кожне підприємство розробляє власний документ. За зразок можна взяти акт зачистки, затверджений скасованим Наказом Держсільгоспінспекції від 25.05.2011 р. № 12.
В п. 1 Норм № 316 зазначено, що норми природних втрат застосовуються як контрольні та граничні під час інвентаризації або перевірки наявності зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на зернових складах та зернопереробних підприємствах, для встановлення причин зменшення їх маси, що не обумовлено зміною якості.
Тобто, зачистку можна оформляти як під час проведення процедури інвентаризації, так і без інвентаризації. Якщо проводиться інвентаризація, то окрім акту зачистки мають оформлятися інвентаризаційні документи.
Розбираємо детально приклад розрахунку середнього терміну зберігання.
Нехай комісія станом на 19 листопада провела зачистку, встановивши фактичний залишок 1 784 кг. Поряд з цим за даними складського і бухгалтерського обліку з дати попередньої зачистки (16 вересня) по дату зачистки рух зерна був такий, як наведено в таблиці 1.
Таблиця 1. Рух зерна за період між датами зачисток.
Дата
(залишок на):
Надходження (кг)
Відпускання (кг)
Залишок (кг)
16 вересня
46 450
-
46 450
20 вересня
72 540
3 611
115 379
28 вересня
64 044
27 854
151 569
13 жовтня
148 431
40 000
260 000
25 жовтня
50 178
18 023
292 155
11 листопада
7 845
60 000
240 000
12 листопада
-
104 500
135 500
13 листопада
-
60 400
75 100
19 листопада
-
73 200
1 900
фактичний залишок
1 784
нестача 116
разом
389 488
387 588
Очевидно, що таку таблицю комісії має надати бухгалтерія та склад. На підставі цієї таблиці комісія робить розрахунок залишків зерна на кінець кожної дати зберігання зерна за наведений період (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Залишок (кг)
Кількість днів
Сума щоденних залишків зберігання, ц (гр. 1 х гр. 2 : 100)
1
2
3
46 450
4
1 858
115 379
8
9 230
151 569
15
22 735
260 000
12
31 200
292 155
17
49 666
240 000
1
2 400
135 500
1
1 355
75 100
6
4 506
1 784
-
-
разом
64
122 950
Як складати таблицю 2. Беремо перший рядок таблиці 1. На кінець 16 вересня залишок зерна 46 450 кг. Такий залишок буде і 16, 17, 18, 19 вересня (4 дні). Таким чином, всього за чотири дні залишок 185 800 кг (46 450 кг х 4 дні). Переводимо його в центнери – 1 858 ц (185 800 : 100). Подібним чином розраховуємо і за іншими показниками таблиці 1.
Середній термін зберігання – 32 дні (122 950 ц : 3 895 ц). Замітьте, що ми підсумкове значення щоденних залишків зберігання з таблиці 2 ділимо на загальну кількість надходжень, наведене в таблиці 1. Але дані в таблиці 1 в кілограмах, тому ми переводимо їх у центнери, отримуючи 3 895 ц.
Для визначення терміну зберігання в місяцях кількість днів зберігання ділиться на 30. За даними нашого прикладу термін зберігання в місяцях – 1,1 місяць (32 : 30). Округляємо до одного знаку після коми.
Відповідно до п. 1 р. ІІ Порядку № 316 у разі зберігання зерна та продуктів його переробки до трьох місяців норми природних втрат застосовуються з розрахунку фактичної кількості днів зберігання, у разі зберігання до шести місяців і до одного року - з розрахунку фактичної кількості місяців зберігання.
Відповідно до п. 2 р. І Норм № 316 один день під час обчислення строку зберігання відкидається, два і три дні прирівнюються до однієї десятої частки місяця, п’ять, шість і сім днів - до двох десятих місяця, вісім, дев’ять і десять - до трьох десятих місяця і так далі. У разі зберігання понад три місяці терміни зазначено з точністю до однієї десятої частки місяця, кожна одна десята місяця дорівнює трьом дням.
В умовах нестачі грошових коштів один із варіантів, як не втратити контрагента, — укласти договір товарної позики. Розглянемо юридичні тонкощі та обліково-податкові наслідки для сторін такого договору
Для пошуку відповідної норми дивимося таблицю норм в розділі ІІ Норм № 316.
Спершу обираємо відповідну культуру, для якої шукаємо норму. Далі обираємо таблицю з термінами зберігання:
до трьох місяців;
до шести місяців;
до одного року;
понад один рік.
В обраній таблиці у верхньому рядку знаходимо кількість днів (місяців, років), в лівій графі - вид і місце зберігання. В точці перетину зазначених рядків і графи наведено норму природних втрат у відсотках.
Наприклад, середній строк зберігання пшениці 32 дні (див. вище ми визначили). Пшениця зберігається на складі насипом. В першій таблиці знаходимо відсоток втрат для цієї культури, строку і типу зберігання – 0,053%.
Відповідно до п. 4 р. ІІ Порядку № 316 норми природних втрат зерна та продуктів його переробки застосовуються до їхзагальної кількості за видатком і залишком в акті зачистки.
Наприклад, за даними таблиці 1 загальний видаток 387 588 кг, а фактичний залишок 1 784 кг. Таким чином, сума природних втрат складає – 206,37 кг. [(387 588 + 1 784) х 0,053%)]. А фактична нестача – 116 кг. Таким чином, нестача лежить в межах норми природних втрат. На витрати списуємо фактичну нестачу – 116 кг.
Визначення граничної норми за формулами
Визначити норми втрат можна також за формулами, наведеними в Порядку № 316. По суті в Нормах № 316 наведені вже готові відсотки граничних втрат, які визначалися за цими самими формулами. Тому якщо вони є в таблицях, немає сенсу такі норми ще розраховувати. Але для окремих культур показників втрат в Нормах № 316 немає. Для таких випадків доведеться робити самостійні розрахунки.
Формула для терміну зберігання до трьох місяців (див. п. 3 р. ІІ Порядку № 316):
X = (б – m) × 0,011 × в + m,
де
X – норма природних втрат, %;
б – норма біологічних втрат, згідно додатку 1 до Порядку № 316, %;
в – середній термін зберігання;
0,011 – коефіцієнт для перерахунку норми втрат, встановленої за зберігання протягом трьох місяців, на один день зберігання (1/90);
m – норма механічних втрат: для зерна при завантаженні та розвантаженні механізованим способом у зерносховищах – 0,044 %, в елеваторах – 0,03 %, для продукції в тарі та кукурудзи в качанах – 0,014 %.
Приклад. Підприємство на складі у тарі протягом середнього терміну зберігання 40 днів зберігало висівки.
Згідно з додатком 1 до Порядку № 316 норма біологічних втрат для висівок, що зберігаються на складах у тарі до трьох місяців – 0,12%. Норма механічних втрат для продукції в тарі – 0,014%.
Таким чином, норма природних втрат складає 0,06064% [(0,12 – 0,014) х 0,011 х 40 + 0,014].
Для показників таблиці 1 сума природних втрат – 236,12 кг [(387 588 + 1 784) х 0,06064%)].
Формула для терміну зберігання від трьох місяців до року (див. п. 4 р. ІІ Порядку № 316):
де
X – норма природних втрат;
а – норма біологічних втрат за попередній термін зберігання;
д – різниця між найвищою нормою для певного проміжного терміну зберігання і попередньою нормою біологічних втрат;
в – різниця між терміном зберігання певної партії і терміном зберігання, встановленим для попередньої норми;
г – кількість місяців зберігання, до якого належить різниця між нормами біологічних втрат.
Приклад. Підприємство на складі у тарі протягом середнього терміну зберігання 3,4 місяці зберігало висівки.
Норма за попередній термін зберігання (3 місяці) – 0,12%. Це показник «а» формули.
Вища норма зберігання встановлена для 6 місяців – 0,16%. Різниця між вищою і попередньою нормою (показник «д») - 0,04% (0,16 – 0,12).
Фактичний середній термін зберігання 3,4 місяці, а термін для показника формули «а» - 3 місяці. Отже, показник «в» складає 0,4 місяці (3,4 – 3).
Найменша норма зберігання 3 місяці, найвища 6. То ж показник «г» формули складає різницю між ними – 3 місяці (6 - 3).
За даними прикладу норма природних втрат – 0,12533% [0,12 + (0,04 х 0,4) : 3]
Для показників таблиці 1 сума природних втрат – 488 кг [(387 588 + 1 784) х 0,12533%)].
Формула для терміну зберігання більше року (див. п. 4 р. ІІ Порядку № 316):
де
X – норма природних втрат;
«а» - норма зберігання для терміну зберігання 1 рік, згідно з додатком 1 до Порядку № 316;
«д» – 0,04% (норма біологічних втрат за кожен наступний рік зберігання, згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку № 316);
«в» - різниця між фактичним середнім терміном зберігання (в місяцях) і 12 місяцями (роком);
«г» - 12 місяців.
Приклад. Підприємство на складі у тарі протягом середнього терміну зберігання 1 рік 2,2 місяці зберігало висівки.
Норма зберігання для терміну зберігання 1 рік, згідно з додатком 1 до Порядку № 316 (показник «а») – 0,20%.
Показник «в» дорівнює 2,2 місяці (1 рік 2,2 місяці – 12 місяців).
За даними прикладу норма природних втрат – 0,20733% [0,20 + (0,04 х 2,2) : 12]
Для показників таблиці 1 сума природних втрат – 807,28 кг [(387 588 + 1 784) х 0,20733%)].
Коли сторони договору оренди визначають розмір орендної плати за приватну землю, то досить часто «прив’язують» її до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З’ясуємо, чи найкращий це варіант для сторін договору, а також чи має цей спосіб визначення орендної плати підводне каміння
Фактичну суму втрат, як в межах природних втрат, так і понаднормові витрати списують записом: Дт 947 Кт 20, 26, 27, 28. Хоча для уникнення податкових непорозумінь (див. далі) втрати в межах норм краще включати до собівартості реалізованої продукції, тобто, списувати в дебет рахунку 90.
У разі понаднормових втрат, суму до відшкодування, яку погашатиме винна особа, відображають записом: Дт 374 Кт 716.
Поряд з цим роблять записи:
Дт 716 Кт 641 – податкове зобов’язання з ПДВ в сумі відшкодування, або
Дт 947 Кт 641 – нарахування компенсуючого ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.
